Амосов Микола Михайлович (народився 6 грудня 1913 в селі Ольхово, сучасна Вологодська область, затоплено Рибінською ГЕС — помер 12 грудня 2002 в Києві). Микола Михайлович  — лікар, учений в галузі медицини та біокібернетики, громадський діяч, академік Національної академії наук України (1969) та Академії медичних наук України (1993), лауреат Ленінської премії (1961), Державної премії УРСР (1978, 1988) і Державної премії України в галузі науки і техніки (1997). Директор Інституту серцево-судинної хірургії (1983 – 1988). Доктор медичних наук (1953).

М. М. Амосов – автор понад 400 наукових робіт, включаючи 19 монографій. Ряд монографій перевидано в США, Японії, Німеччині, Болгарії. Заснував і очолив відділ біологічної кібернетики в Інституті кібернетики Академії наук УРСР. За дослідження в області біокібернетики в 1978 році Микола Михайлович удостоєний Державної премії УРСР.

Микола Михайлович широко відомий і як письменник. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР п’яти скликань. Він був удостоєний багатьох високих урядових нагород  СРСР і України. Росіянин за походженням, він полюбив Україну, щиро вболівав за її майбутнє. Про це свідчить і його особистий сайт, який і зараз продовжує діяти .

На диво глибокими, а часом і пророчими виявляються інтернет-записи Миколи Амосова: «Я громадянин України – живу в Києвi 49 рокiв. Тут десятки моїх учнiв i тисячi колишнiх пацiєнтiв. Дружина українка. Iнтереси України – мої iнтереси. Але, у той же час, я – росiянин по мовi, по культурi, тому доля Росiї менi близька. Україна вiд революції в остаточному пiдсумку виграє неодмiнно, а от Росiя… боюся, що може програти остаточно. Велика країна – залишиться, а от Велич – навряд чи… »

У 2008 році він був визнаний другим після Ярослава Мудрого великим українцем за результатами опитування громадської думки «Великі українці».